АНОК скасував II Всесвітні пляжні ігри 2023 року
Репутація ANOC стає все більш залежною від власних прогалин: Індонезія скасувала проведення ІІ Всесвітніх пляжних ігор ANOC.
Вчора мова міжнародної спортивної спільноти вмить втратила будь-який переклад. Вмить увійшла в найглухіший кут.
«Занепокоєння? Велика несподіванка? Екстремальне розчарування?»
Колеги, давайте називати речі своїми іменами. Екстремальне розчарування - це відсутність швидкої реакції світу на воєнні злочини росії в Україні, ціна замовчування яких - людські життя. Велика несподіванка - це красномовні промови з сумнівною підтримкою та надією на подальше розвʼязання «проблемної ситуації» на території України. А не виконання власних зобов'язань за місяць до міжнародної мультиспортивної події - це ніщо інше, як службова недбалість, якій немає жодного виправдання. Ніщо інше, як зненацька нанесений удар по кожному відданому події спортсмену. Ніщо інше, як невідпрацьований механізм комунікації між, здавалося б, відповідальними та свідомими організаторами.
Виникає парадокс. Чому українці, вимушені боротися за беззастережне право на життя, усвідомлюють всю повноту колективної відповідальності за розбудову світового спортивного руху та, незважаючи на розпал економічної кризи, протягом усього кваліфікаційного періоду ведуть борьбу за отримання ліцензій на ІІ Всесвітні пляжні ігри 2023 року, у той час як не в змозі виконати власні посадові обов'язки ANOС перекладає відповідальність на неналежне фінансування з боку країни-господарки ІІ Всесвітніх пляжних ігор 2023 року?
Соромно, що ANOС на рівні з найважливішими міжнародними інституціями світу на кшталт ООН, ОБСЄ та ВОЗ, які мали б найбільше та найдієвіше піклуватися про майбутнє сучасного світу, продовжують відкрито демонструвати свою бездіяльність та глобальне безсилля.
Саме тому світ повинен мати чітку позицію, де незнання, нерозуміння та недбалість не звільняє міжнародні організації від відповідальності перед країнами усього цивілізованого світу.
«Занепокоєння? Велика несподіванка? Екстремальне розчарування?»
Колеги, давайте називати речі своїми іменами. Екстремальне розчарування - це відсутність швидкої реакції світу на воєнні злочини росії в Україні, ціна замовчування яких - людські життя. Велика несподіванка - це красномовні промови з сумнівною підтримкою та надією на подальше розвʼязання «проблемної ситуації» на території України. А не виконання власних зобов'язань за місяць до міжнародної мультиспортивної події - це ніщо інше, як службова недбалість, якій немає жодного виправдання. Ніщо інше, як зненацька нанесений удар по кожному відданому події спортсмену. Ніщо інше, як невідпрацьований механізм комунікації між, здавалося б, відповідальними та свідомими організаторами.
Виникає парадокс. Чому українці, вимушені боротися за беззастережне право на життя, усвідомлюють всю повноту колективної відповідальності за розбудову світового спортивного руху та, незважаючи на розпал економічної кризи, протягом усього кваліфікаційного періоду ведуть борьбу за отримання ліцензій на ІІ Всесвітні пляжні ігри 2023 року, у той час як не в змозі виконати власні посадові обов'язки ANOС перекладає відповідальність на неналежне фінансування з боку країни-господарки ІІ Всесвітніх пляжних ігор 2023 року?
Соромно, що ANOС на рівні з найважливішими міжнародними інституціями світу на кшталт ООН, ОБСЄ та ВОЗ, які мали б найбільше та найдієвіше піклуватися про майбутнє сучасного світу, продовжують відкрито демонструвати свою бездіяльність та глобальне безсилля.
Саме тому світ повинен мати чітку позицію, де незнання, нерозуміння та недбалість не звільняє міжнародні організації від відповідальності перед країнами усього цивілізованого світу.
Правда має бути почутою.